Манікюр ( від латинського
manus – рука та
curare – доглядати; дослівно означає
«догляд за руками») – одна з найдавніших косметичних послуг. Ще у Стародавньому
Єгипті використовували спеціальні засоби догляду за руками, ногами й нігтями:
спеціальне приладдя, інструменти, засоби протирання, креми, полірувальні порошки.
Манікюрний набір із литого золота, датований 3200 р. до н.е., було знайдено у
халдейських похованнях південної частини руїн Вавилону. У Стародавньому Єгипті,
Ассирії, Вавилоні, а пізніше у Візантії були відомі накладні нігті.
Давню історію має педикюр (від латинського ped
– нога та curare - доглядати і
дослівно означає «догляд за ногами і нігтями»). Фахівці з догляду за ступнями
були відомі ще у Стародавньому Єгипті. У XVI
ст.. в Англії з’явилися фахівці, які переважно займалися
зрізанням мозолів. Вони вели кочовий уклад життя і працювали на ярмарках і
вулицях. Винахідником педикюру у сучасному розумінні цього слова вважається
Девід Лоу, який першим назвав себе педикюрником. До речі, він заснував і перший
у Лондоні готель. У 1780 р. Лоу вирішив зайнятися зрізуванням мозолів, що було
досить прибутковим заняттям – за кожен візит він отримував гінею. Через п’ять
років він надрукував наукову працю про ступні під назвою «Хіроподологія», де
вперше застосував термін «педикюрник» («хіроподист»). Рецензенти книги визнали
цей термін абсурдним, не вважаючи Лоу за вченого та фахівця.
Відкриттям першої школи педикюру у Нью – Йорку стало незаперечним
визнанням спеціальної науки. У 1913 р. перші 14 кваліфікованих педикюрників, у
тому разі й одна жінка, отримали дипломи. До цього часу професія педикюрника
була суто чоловіча. |
|
Набір учнів проводиться
на базі повної загальної середньої освіти.
Термін навчання 1 рік.
Форма
навчання:
денна
бюджетна та на госпрозрахунковій основі.
Учні отримують стипендію.
|